Новина та міні-інтерв'ю з колегою
Наш QA Engineer Артем Чумаченко посів третє місце на першому етапі Чемпіонату України з шосейно-кільцевих мотоперегонів (супербайк) сезону 2026. При цьому цьогоріч він навіть не планував виходити на старт. У підсумку Артем виборов бронзу після єдиної тренування, дощової кваліфікації, яку виграв, та гонки, яку проїхав із болем у спині.
Старт, якого могло не бути
Цього року Артем не збирався брати участь у чемпіонаті – суто з фінансових міркувань. Та друзі й спонсори почали підбивати: «Давай, їдемо». Усе вирішилося буквально в останній момент.
Підготовка вийшла мінімальною. На треку «Чайка», де відбувалася гонка, Артем провів своїм мотоциклом лише одну тренування – у суботу, напередодні недільного заїзду. Бракувало навіть гуми: новий задній балон він купив перед самим етапом, а переднє колесо лишилося ще торішнє. Для розуміння масштабу: цей один задній балон витримав 26 кіл за день – тренування, кваліфікацію та гонку, хоча зазвичай комплекту вистачає лише на один заїзд.
Дощ у кваліфікації
Головні події розгорнулися у кваліфікації, яка визначає місце на стартовій решітці за найкращим колом. Щойно Артем виїхав, пішов дощ. А гума у класі – сліки, повністю гладкі, як у Формулі: на мокрій трасі зчеплення майже зникає. Усі стартували на «сухій» гумі, бо дощу не чекали, а кваліфікація не переноситься й триває лише 15 хвилин.
Артем прийняв ризиковане рішення: поки дощ ще слабкий – їхати якомога швидше. На третьому колі в одному з поворотів заднє колесо почало проковзувати на швидкості близько 100 км/год – але він його впіймав і утримав мотоцикл. Розрахунок виправдався: Артем виграв кваліфікацію, показавши найкращий час серед усіх пілотів, і вийшов на старт із першої позиції.
Відіграти все – і фінішувати з болем
Гонку судді оголосили «дощовою», тож кожен пілот сам обирав тип гуми. Артем поставив на сліки, розраховуючи, що траса підсохне, – і не прогадав. Але старт він завалив: система ланч-контролю у найобережнішому режимі надто придушила потужність, і на перших метрах його обійшли близько шести-семи суперників.
Далі Артем почав відігравати позиції. Вже на другому колі він піднявся на третю, а на третьому – вийшов у лідери. Боротьба була щільною, з кількома обгонами. Заважала лише давня проблема зі спиною: перед гонкою медики зробили знеболювальний укол, але під кінець заїзду їхати було вже дуже важко. Попри все, Артем фінішував третім – на подіумі. У його класі виступали 18 пілотів, і дорогою до фінішу він навіть обігнав двох «кругових» суперників, які відстали більш ніж на коло.
І все це – на мотоциклі Kawasaki Ninja ZX-10R, який значно дешевший за техніку топ-суперників. Підтримати Артема на «Чайку» приїхали колеги з MODUS X.
Коротко про етап
Подія: 1-й етап Чемпіонату України з шосейно-кільцевих мотоперегонів (супербайк), сезон 2026, трек «Чайка».
Результат: 3 місце (подіум) + 1 місце у кваліфікації.
Підготовка: лише одна тренування перед гонкою.
Один задній балон витримав 26 кіл за день – замість звичного одного заїзду.
Максимальна швидкість на «Чайці» – до 230 км/год.
Що далі
Сезон лише розпочався: попереду ще три етапи. Чемпіона визначають за сумою очок щонайменше по чотирьох етапах, тож боротьба триватиме до кінця року. Наступний етап – спарений, із двома гонками за два дні – заплановано на середину наступного місяця. Артем робить усе, щоб вийти на старт.
МІНІ-ІНТЕРВ'Ю
Артем Чумаченко – про кар'єру, повернення після травми та мотоспорт в Україні
Скільки років ти вже у мотоспорті?
– Уперше я виїхав у фіналі 2018 року, а потім повністю відкатав сезони 2019, 2020 і 2021. Починав із аматорського класу, згодом перейшов у суперсток – це рівень напівпрофесіоналів. Торік я виступав одразу у двох класах – і в суперстоку, і в супербайку, – але в супербайку суперники надто сильні, там навіть є чотирнадцятиразовий чемпіон України, і до їхнього рівня я поки не дотягую. Тож цього року, з огляду на бюджет і здоровий глузд, їду тільки суперсток, де суперники приблизно одного рівня зі мною. За кар'єру в мене близько п'яти подіумів, а вище третього місця я поки не піднімався.
У 2021-му в тебе була серйозна аварія. Що сталося і як швидко ти повернувся?
– Я отримав вісім переломів. Але вже за два місяці знову вийшов на змагання. Той сезон міг принести ще подіуми, проте через аварію не склалося.
Ти за фахом QA-інженер. Чи допомагає прискіплива увага до деталей на треку?
– Напряму. На мотоциклі в мене стоїть телеметрія – я знімаю логи й аналізую дані: час кожного кола, траєкторію, показники мотоцикла. По суті, це та сама робота з якістю й деталями, що й у професії: дивишся цифри й шукаєш, де можна виграти ще частку секунди. Без такого аналізу прогресувати дуже важко.
Наскільки швидкий твій мотоцикл і чи можна його ще «розігнати»?
– Загалом мотоцикл здатний розігнатися приблизно до 300 км/год. Але максимальна швидкість – не головне: налаштуванням зірочок можна проміняти «максималку» на швидший розгін. У гонках важливіше саме прискорення, бо воно збиває час кола. Тож я навмисно занижую верхню швидкість заради динаміки.
Чому про мотогонки в Україні так мало чути?
– На жаль, бракує маркетингу й організації, а через війну інтерес до спорту загалом просів. Для порівняння: у 2018 році в нас була телетрансляція й близько трьох тисяч глядачів на трибунах, а зараз у найкращому випадку приходить сімсот. Тож гонщики намагаються розвивати все самотужки.
А є українці, які виступають за кордоном?
– Є, і дуже сильні. Мій колишній одноклубник Нікіта Калінін – єдиний українець, який їздив у чемпіонаті світу, і навіть мав там подіум, а потрапити туди надзвичайно складно. Ілля Михальчик – триразовий чемпіон Німеччини, торік став чемпіоном Британії, а цьогоріч перейшов у сильніший клас – британський супербайк. Просто про них мало хто знає.
Що тримає тебе в цьому спорті попри витрати, ризик і травми?
– Коли ти цим живеш, страху вже немає. Я виїжджаю на швидкість і не боюся – навпаки, думаю про те, як проїхати ще швидше. Саме це й затягує.
Вітаємо Артема з третім місцем і бажаємо вдалих наступних етапів сезону!
